2612 (1).jpg
3.png

Ілля Сьомін: «В Україні бум на "бруклінську піцу", хоча ніхто чітко не пояснив, що це означає»

Піца — страва маргінальна, вона з легкістю змінює статус від фаст-фуду до преміум класу, але не свою суть. Перетнувши безліч кордонів піца настільки адаптувалася до місцевих умов, що набула нових смакових колоритів та інтерпретацій, хоча для деяких шанувальників вона зберегла свій автентичний смак, підтверджений сертифікатом.


До того ж у період пандемій, саме ця страва стала лідером доставок, її внесли до меню, навіть, ті ресторани, які дивилися на неї зверхньо. Здавалось, що фортуна широко посміхнулася мереживим піцеріям, залишивши інших без уваги, але не все так просто.



Ілля Сьомін — шеф-кухар та співвласник Tin Tin Food Spot, CHICA Poblana, ремісничої пекарні-піцерії Pie Spot пояснить, чому саме приваблива ціна не завжди впливає на вибір споживача, а також розповість про тренди піци і про те, як легко втратити гостя, заощадивши на знаннях.


— На початку інтерв’ю я зазначу, що в Україні абсолютно всі гастрономічні ніші порожні, тому команда з кількох людей, які мають смак і бажання розвивати гастрономію, здатна закохати у свій продукт сотні людей, незважаючи на те, чи то буде пригоріла піца, чи то жирний чебурек.


Яка піца користується попитом в українців?

— Наразі в Україні бум на так звану «бруклінську піцу», хоча ніхто поки чітко не пояснив, що ж це означає.

Умовно наші піцерії можна поділити на 4 види:

— класична (класична, по-українськи);

—неаполітанська піца, її готують люди, які по-старинці вважають, що дров’яна піч щось вирішує у смаку кінцевого продукту;

— піца із супермаркетів із непроданих залишків ковбаси й сиру, що за правом займає гідну позицію «до 100 грн»;

— піца сумних доставок — білого кольору зі слайсами печериць і салямі низької якості з класичними назвами, взятими з італійських меню.